У системі дошкільної освіти, як і в системі освіти в цілому, відбуваються істотні зміни. Розвиток системи освіти, її рівень, можливості, спрямованість, кінцеві результати визначаються дією принципів гуманізації і демократизації.

Гуманізм - означає ставитися до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прав своїх здібностей. Гуманізація навчально-виховного процесу - це його олюднення, забезпечення з боку тих, хто виховує любов, увагу до дітей і повагу до їх гідності, створення відповідних щодо їхніх стану здоров’я, віку, потреб, інтересів, рівня розвитку статі, індивідуальності умов для різнобічного і повноцінного розвитку .

На сучасному етапі розвитку суспільства право не тільки охоплює більшість сфер людської життєдіяльності, а й розширює межі своєї дії в міру ускладнення суспільних стосунків. З метою підвищення рівня правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права та обов’язки Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року затверджено Національну програму правової освіти населення, де ставиться завдання правового виховання населення взагалі і підростаючого покоління зокрема. Метою Програми є підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення. Завданням правової освіти громадян є розвиток їх правосвідомості, подолання правового нігілізму, задоволення потреб у правовій інформації, заохочення до участі у розбудові демократичної, соціальної та правової держави, профілактика правопорушень, забезпечення вільного і всебічного розвитку особистості.

Проблема прав дітей - одна з найактуальніших проблем нашого суспільства, але рівень правової культури та знань дітей про свої права й обов’язки доволі низький. Про це свідчать результати опитування інституту соціальних досліджень. Майже кожна шоста дитина взагалі не знає законів, які її захищають. Дітям бракує елементарної обізнаності у сфері прав, обов’язків та відповідальності за багатьох життєвих ситуацій.

Важливість розв’язання проблеми прав дітей зумовлена тим, що реалізація прав дитини є чи не найосновнішою умовою фізичного та психічного благополуччя дитини, її розвитку.

Права свідомості дитини сформуються на основі правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування свідомості особистості. Правосвідомість - усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, дотримання законів, ставлення до державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву і думку підсвідомого духовного досвіду особистості.

Основою правосвідомості особистості є усвідомлення, що основне завдання України, як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод громадян. Свобода і незалежність особистості є умовою безпеки і розквіту України. Тому, ніхто не повинен бути поза системою захисту, турботи і сприяння. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Правова держава дотримується верховенства закону, положень про права дитини. Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов’язаний добровільно дотримуватися чинних законів, знати не лише свої права, а й сприймати їх як обов’язки. У цьому діалектика взаємовідносин прав і обов’язків, основна суть виховання правосвідомості.

Для правового виховання потрібно добирати обсяг і зміст життєво важливої і доступної для дітей інформації, яка дасть змогу в обмежений час досягти максимального виховного ефекту, не перевантажуючи пам’ять дітей непотрібними фактами. Правові знання допомагають співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів із загальноприйнятими моральними нормами і вимогами законів].

Дитинство – найважливіший період у житті. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи всіх необхідних знань, умінь, навичок. У більшості випадків якість дитячих років визначає якість усього подальшого життя людини. Вислів «Діти - наше майбутнє», аж ніяк не є просто красивою фразою. Доля будь-якої спільноти, нації, держави у майбутньому залежить від того, яким будуть якості людей, котрі населятимуть її.

Життєвий досвід не тільки свідчить, а й вчить: не буде дітей - не буде і держави. Діти - дзеркало будь-якої держави, вони її майбутнє.

Через вікову специфіку діти від свого народження не можуть самостійно скористатися власними правами. їм необхідні опіка дорослих, їхня допомога не лише як вияв природних людських почуттів, норм моралі, а й допомога в знанні правових документів і застосуванні їх в інтересах дітей.

Діти досить мало знають свої права та обов’язки. Важливість розв’язання цієї проблеми зумовлена тим, що реалізація прав дитини є основною умовою її всебічного розвитку, життєвого благополуччя.

Про дітей потрібно піклуватися особливо, бо на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей недостатньо захищені. Сьогодні 250 млн. дітей у світі живе завдяки важкій праці, жебрацтву, пограбуванням. 30 млн. дітей не мають можливості відвідувати школи. Щороку від хвороб помирає 5 млн. дітей. Поширюється торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересаджування органів.

В Україні з’явився новий тип дітей - «діти з вулиці». Серед них найбільший відсоток неповнолітніх злочинців, наркоманів, торгівців наркотиками, повій.

Для того, щоб захистити дітей від аномалій цього світу, було прийнято Декларацію прав дитини, проголошено Конвенцію про права дитини. Україна разом з іншими державами підписала цей документ. Конвенцію про права дитини ратифіковано Постановою ВР № 789-Х11 (789-12) від 27.02.1991 року. Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 року. Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 року .

Отже, основне завдання України, як цивілізованої держави, полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод громадян, що є основою правової свідомості особистості.

У положенні концепції Базового компонента дошкільної освіти окреслено мету правовиховної роботи. Я вважаю, що ми, як педагоги, повинні озброїти дитину умінням жити, сприймати життя в цілісності, піклуватися про формування гуманної особистості на основі знань своїх прав і свобод. На мою думку, обізнану в правовому аспекті людину, потрібно починати формувати ще в дошкільному віці. Виховувати патріотизм, повагу до прав людини, дотримуватись правових норм, толерантності, критичного ставлення до себе та інших, чуйності до всіх членів суспільства.

В основу системи правового виховання дошкільників необхідно поставити «нероздільну» програму морально-правового виховання, тобто у правовиховній роботі з дошкільниками дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового та морального виховання. Виділяти тільки правові норми, не пов’язуючи їх з моральними, недоцільно. Адже на практиці дитина не стикається з ситуаціями, які вимагають тільки юридичної оцінки без звертання до моральних уявлень, поглядів, почуттів. У сім’ї, дитячому садочку і тим більше, починаючи з першого року навчання, дитині доводиться стикатися з певними правилами поведінки, вибирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною, справедливою, поважати старших, цінити працю інших, не ображати старших і т. п. Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще не можуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдине ціле. З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованість та інших, у дітей формується і певне морально-правове ставлення до встановленого порядку вдома, у дитсадку, на вулиці.

На формування особистості дітей дошкільного віку мають вплив такі чинники: держава, родина і суспільство.

Держава вирішує питання правового та соціального захисту дітей, дбає про зменшення негативного впливу довкілля на стан дитячого здоров’я, розвиває мережу медичних закладів, забезпечує планомірний розвиток системи освіти.

Другий виконавець - родина. Лише родина є природнім середовищем для фізичного, психологічного і духовного розвитку дитини, для її матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей.

Третій виконавець – суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується. Державна політика щодо дітей, значною мірою реалізується в основній галузі.

Основними напрямками правового виховання дітей дошкільного віку є знайомство з такими правами:

1.​ Право на життя.

2.​ Право на сім’ю.

3.​ Право на ім’я.

4.​ Право на житло.

5.​ Право на харчування.

6.​ Право на власну думку.

7.​ Право на відпочинок.

8.​ Право на освіту.

9.​ Право на захист від фізичного та психічного насилля.

10.​ Право на медичну допомогу.

Правове виховання, порівняно з іншими напрямами виховання має свою специфіку. Успіх правового виховання значною мірою залежить від того, наскільки виховна робота активізує внутрішні можливості самої дитини.

Тому перед нами, педагогами, стоїть завдання розширити правові знання дитини, сформувати у неї відповідальність перед суспільством і державою, виховати її в дусі дотримання норм і правил моралі.

Майбутнє наших дітей в руках кожного з нас. Завдяки пробудженню свідомості батьків та державній підтримці можна виховати свідоме, морально здорове покоління, що і є основною ідеєю Конвенції про права дитини .

Система виховання дедалі більше орієнтується на гуманізацію, прищеплення маленьким громадянам загальнолюдських і національних цінностей, покладених в основу прав людини.

Мету правового виховання можна вважати досягнутою, якщо дитина набуде здатності самостійно управляти своєю поведінкою.

Завдання навчальної діяльності

Формування ціннісної моральної та правової практики для найкращого забезпечення інтересів дітей - одне з найважливіших завдань. Це означає, що у кожний віковий період дитини необхідно запропонувати максимально повний обсяг матеріальних та інших благ, які потрібні йому для життя та повноцінного розвитку.

У дитини, обділеної турботою і увагою, немає гідної можливості для нормального росту та здорового розвитку, тому проблеми охорони дитинства на всіх рівнях слід приділяти першочергову увагу.

Проблема ця розглядається у двох напрямках:

*​ соціально-правовому;

*​ психолого-педагогічному.

Соціально-правовий напрям передбачає законодавче забезпечення охорони прав дитини, створення системи соціальних, освітніх, культурних та інших дошкільних закладів.

Психолого-педагогічний напрям припускає створення сприятливих умов відповідної атмосфери, стилю життя, спілкування в родині, навчальному закладі.

Дуже важливо нам, педагогам, чітко організовувати діяльність всіх структурних підрозділів. Головне в цій роботі - система і послідовність. Педагог - головна діюча особа всієї роботи. Від нашої позиції, культури та розуміння питання, залежить дотримання прав дітей в дошкільному навчальному закладі та родині. Потрібно озброїти дитину умінням жити, сприймати життя в цілісності, піклуватися про формування гуманної особистості на основі знань своїх прав і свобод .

Завдання виховання:

*​ формувати у дітей правові почуття гідності, упевненості в собі, у своїх можливостях;

*​ розширювати етичні уявлення дітей про добро, справедливість, щирість, дати дітям знання про добро та зло, як протилежні категорії людського буття;

♦ розвивати самосвідомість дітей, формувати інтерес до життя;

*​ виховувати у дітей загальнолюдські моральні цінності: порядність, скромність, доброзичливість, чесність, самостійність, відповідальність, наполегливість у досягненні мети, почуття обов’язку;

*​ формувати у дітей уявлення про сім’ю, рід, родовід; виховувати шанобливе ставлення до рідних;

*​ виховувати любов до рідного краю, розширювати уявлення дітей про Батьківщину;

*​ розвивати інтерес до різних професій дорослих;

*​ формувати у дітей свідоме ставлення до своїх обов’язків у дошкільному закладі та сім’ї; виховувати почуття відповідальності за доручену справу;

*​ дати дітям знання про культуру спілкування, вміння правильно поводитися в колективі з однолітками та чужими людьми;

*​ виховувати в дітей вміння знаходити компроміс у розв’язанні конфліктних ситуацій .

Враховуючи вікові особливості дошкільників з дітьми необхідно спілкуватись зрозумілою для них мовою та виходити з таких принципів:

​ зв’язку правового виховання з практичними життєвими ситуаціями;

​ зміст інформації повинен відповідати віковому рівню життєвого досвіду, світогляду, особливостям психічних процесів (пам’ять, увага, мислення, сприймання);

​ поєднання колективного та індивідуального підходів;

​ єдності правового та морального виховання;

​ логічної послідовності правового виховання: від одержання знань про норми, до засвоєння їх на практиці, і надалі до формування усвідомленої установки щодо необхідності дотримання їх кожною людиною;

​ пріоритету ігрових методів правового навчання та виховання з метою активізації інтересу до засвоєння норм проживання у суспільстві;

​ інтеграція різних видів дитячої діяльності;

​ цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу та художніх творів;

​ поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень.

З формуванням у дітей уявлень про добро і зло, права й обов’язки, правду і неправду, чесність, честь тісно пов’язані відповідні моральні почуття. Протягом дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості:

​ почуття власної гідності. Дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

*​ почуття сорому, що проявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини - спочатку під впливом зауважень дорослого («Як тобі не соромно!»), а в старшому дошкільному віці воно поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким («Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»). Дитині також соромно, коли принижують її гідність. Щоб уникнути сорому, докорів дорослих, вона може утриматися від учинків, які викликатимуть осуд;

*​ почуття обов’язку, що проявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке 3-4-річна дитина відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5-6 років). Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

Необхідно широко звертатися до творів художньої літератури та усної народної творчості. Завдяки вмілому педагогічному керівництву можна спрямувати емоційне сприймання дошкільниками художніх творів у русло моральної та правовиховної освіти. Особливого визнання здобула, звичайно, казка як доступний і впливовий жанр народної творчості. Казкові сюжети, побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, містять яскраві приклади гуманної та антигуманної поведінки. Засуджуючи зло, викриваючи жорстокість, казки переконують у необхідності взаємин на засадах добра і гуманізму.

Як відомо, провідну роль у вихованні дітей відіграє сім’я. Це - перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму і демократизму. Тут прищеплюють дітям здорові норми та навички культурної поведінки, вчать шанувати рідну мову, національні звичаї і традиції, готують до життя. Саме родина закладає підґрунтя вихованості, особлива міцність якого пояснюється тим, що базується воно на любові між батьками і дітьми та теплі кревних взаємин. Тому, як зазначалося у виступах на II Всеукраїнському з’їзді працівників освіти, турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві й у кожній сім’ї зокрема.

Отже, головне у співпраці з кожною сім’єю - допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток.

Сьогодні потрібно зробити все можливе, щоб діти України мали світле майбутнє, з повноцінними сім’ями, мали домівку, де їх завжди чекають, люблять та поважають.