| Головна » Файли » Сценарії |
Святий Миколай
| 2013-02-13, 4:38 AM | |
Святий Миколай
Дійові особи:
Ведучий
Діти
Св. Миколай
Два чортики
Два янголи
Тарасик
Миколка
Дія перша
Ведучий:
Іде Св. Миколай полями й лугами,
а за ним поспішають ангели, що несуть дарунки для добрих та чемних дітей.
Ходить Св. Чудотворець по всіх-усюдах, минає хати, загороди, міста й села, благословляє
і потішає бідних і нужденних.
Святий Миколай: Вітаю вас,
діточки! Мені розказали мої янголи, що всі ви розумні і чемні були: у школі
вчились, батькам допомагали і рідною мовою скрізь розмовляли. Хоч часом на зле
вас чорти підмовляли, та ви їх молитвою повідганяли і чемно зустріли мене цього
року. Ви діти чудові, чудові нівроку. Тож пильно учіться, до школи ходіть, свою
Україну шануйте й любіть.
Любіть її вірно, свою Україну, -
і я вас ніколи й ніде не покину. Ану, йдіть до мене, мої янголи – а що там ви
дітям у дар принесли?
З’являються два янголи. Один несе тоненьку
книжечку, а другий – товстелезну.
1-й янгол: Ох, я втомився. Ця
книжка така товста, що крила відпадають.
2-й янгол: Так, деякі діти до
останнього дня посилали Святому Миколаєві листи і навіть телеграми. Усі пишуть, що чемні, але чи це справді так?
(Звертається до дітей). Ми ходимо
поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні. І все записуємо до книжки.
1-й янгол: В одній книжці – добрі
діла (показує тоненьку книжку). А в отій – гріхи, грішки й усякі збитки.
2-й янгол: То це я гріхи ношу?
Недарма ж моя ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так:
не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Дивись, скільки у нас
добрих дітей – ось вони сидять (показує на зал), а нечемних зовсім мало. Та й
тих ми ще перевіримо й, може, викреслемо з поганої книги.
1-й янгол: Добре вже, добре,
ходімо ж кінчати свою роботу. (Виходять)
З’являються два чортики.
1-й чортик: Ой, як тут холодно!
(Цокотить зубами). Я змерз, як чорт.
2-й чортик: Так, у нашій
прекрасній батьківшині, Пеклі, дуже тепло.
1-й чортик: Еге ж, часом аж
гаряче. Я радий часом вирватися з пекла й поблукати по світу.
Брикають по сцені.
2-й чортик: Не забувай , що ми
сюди послані у важливій справі. Наш голова Пекельного союзу дав наказ наловити
якнайбільше грішників.
1-й чортик: А як не наловимо, то
пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з роботи й не
дасть нам нашої улюбленої їжі – гарячої смоли.
2-й чортик: Ой, не згадуй! Тут
ніде її нема, я вже зголоднів. Попросив одного разу смоли в Івасика, а він
сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок жуйки, і я нею ледве
не подавився. І як діти таке паскудство їдять?
1-й чортик: Тихо, тихо, ось діти
йдуть. Може, серед них є нечемні? На кожного нечемного ми приготуємо різку в
подарунок.
Виходять діти.
Івась: Миколко, сьогодні до нас
Святий Миколай прийде!
Миколка: Еге ж. Він чемним дітям
подарунки принесе.
Івась: А ти був чемний?
Миколка: Так! А ти?
В цей час із-за сцени підкрадаються
чортики і стають за спинами хлопчиків.
Івась: Так. І буду чемний до
самого Різдва, а потім- побачимо.
Чортики підстрибують з радощів.
Миколка: А я намагаюсь увесь час
бути добрим. Мене назвали Миколкою на чести Святого Миколая, тому я мушу бути
завжди чемним.
1-й чортик: (підштовхує Іванка):
Скажи йому нечемне!
Івасик: Тільки дурень може бути
вічно чемним!
Миколка: Що ти кажеш? То виходить
– я дурень?
2-й чортик (підштовхує Івасика):
Покажи йому язика!
Івасик показує язика. 2-й чортик
підкрадається до Миколки.
2-й чортик: Бачиш, який він! Чого
ж ти стоїш? Бий його!
Миколка: О ні, ми з ним друзі,
битися не можна, та ще в такий гарний день.
1-й чортик (звертається до залу):
Ану, котрих я маю брати?
Диви, як заступились батько й
мати –
Цілують і пестять, по голівці
гладять.
А виросте яке? Батькам на
радість,
А чи мені на втіху?
Не скажите колись: «О лихо, лихо!
Зросло дитя – іде поділась
щирість?
Ні слова доброго, ні в домі
миру?»
Миколка: А це хто? Ти часом не
Чортик? Моя бабуся казала, що чорти бояться хресного знамення. Ось я тебе
перехрещу!
Чортики: Ой, не роби цього!
Ой-ой-ой!!!
Втікають. Входить Святий Миколай,
звертається до Івасика:
Святий Миколай:
Ти, дитинко моя мила,
Маєш тут, що заслужила, -
Я до тебе загостив
І дарунок тут лишив.
Що не слухали ви тата,
Ані мами, ані брата,
Тому різку, як той кай,
Дає Святий Миколай.
Святий Миколай:
Мамусиній господині,
Що порядок любить все,
Даруночки несу нині,
Бо дитина на них жде.
Ой голубко моя, крале,
Слухай маму все свою –
То не тільки книжку й лялю,
А й цукерку принесу.
Дарує дівчинці книжку й ляльку.
Дія друга
На сцені намальована хата. Біля
неї сидить хлопчик.
Ведучий: Так зайшов Миколай до
села, в якому під сами лісом стоїть хата. На порозі сидить хлопчина-сирота. Він
не показував по собі великого розуму – робив що йому казали робити, але й ся
робота йшла йому мляво. Одно лиш його захоплювало. Побачить, бувало, що якась
мати пестить і цілує дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й
уста і так вдивляється в матір, наче б йому очі хотіли вискочити. Підходить
Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не здіймає.
Святий Миколай: Що ж ти,
Тарасику, мене не пізнаєш?
Тарасик: Чому ні, тільки я Вас
визирав з неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Св. Миколай посміхається.
Святий Миколай: Скажи мені,
Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
Тарасик: Ні.
Святий Миколай: Може, тобі дати
їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
Тарасик: Ні...
Святий Миколай: А може, ти хочеш
грошей багато?
Тарасик: Також ні.
Святий Миколай: Скажи-но,
Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже я й для тебе приніс дарунків, бо ти
нічим не прогнвав Бога.
Тарасик падає на коліна і шепче
несміливо.
Тарасик: Я хотів би, Святий отче
Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою
дитину.
Ведучий: Засумував Святий Миколай
і не сказав ні слова. Любов матері – се якраз єдина річ, якою він не міг нікого
обдарувати.
Янгол: Отож, любі діти,
поважайте, цінуйте своїх батьків. Кохайтесь у молитві й честі. Не все легке в
житті. Дороги хресні зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихилився, до добра
святого. Тож ви, батьки, в щоденнім серці з гріхами змагайтесь, аби злого не
дати прикладу. Лише ті для діток приклад, хто святі виконує щоденно Заповіти, і
в ласці Божій вам життя освятить любов дітей, онуків і правнуків. Не забувайте
Божої науки!
Усі учасники співають пісню «Ой
хто, хто Миколая любить...»
Хлопчик читає вірш Зеновія
Филипчука «До Святого Миколая».
ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
А вечір малює сьогодні
Талантом таким неземним,
що в кольоровому дзвоні життя
виглядає новим.
Я теж у небесному стані:
душа, мов біленький папір.
Складаю своїми словами
Листа під мелодію зір.
Святий Миколаю, я знаю:
Ти бачиш усіх і мене,
Уклінно Тобі посилаю
Дитяче прохання земне:
Хай люди живуть усі в Божій
правді,
і не міркують у масках про те –
тільки тоді ближні любляться
справді,
коли хтось до когось з грошима
іде.
Складаю листа. І дивлюся
на власні думки і слова.
Складаю листа. І молюся,
як вміє дитина мала.
Святий Миколаю, будь ласка,
зроби подарунок мені –
щоб віра ніколи не згасла
поміж людьми і в біді.
Святий Миколаю, я знаю:
Ти бачиш усіх і мене,
уклінно тобі посилаю
дитяче прохання земне:
Хай люди живуть у вірі і правді,
І пам’ятають вічно про
те –
тільки тоді ближні любляться
справді;
коли хтось до когось із Богом
іде. | |
| Переглядів: 3727 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |