Зала прикрашена по осінньому. Дерева у жовтому, червоному, зеленому та оранжевому листі.

Під музику до залу заходять діти. Підходять до вікна разом з вихователем.

Вихователь:        Погляньте, діти у віконце

                            Кудись сховалось наше сонце,

                            Хмаринки в небі пропливають

                            Холодним дощиком лякають,

                            А листочки закружляли –

                            Враз метеликами стали

                            І лунають пісні дивні,

                            Бо прийшла пора осіння.

Залітає горобчик, заносить лист від Осені.

Горобчик:           Добрий день! Я – горобець!

                            Гарний хлопчик молодець!

                            Вам приніс від Осені вітання

                            Та красуні – Осені прохання.

Подає лист вихователю.

„Запрошую Вас всіх мої малята

У ліс осінній завітати

Мерщій на паровозик ви сідайте

До мене в гості, друзі, поспішайте!”

                                               Осінь.

Діти стають один за одним, кладуть руки на плечі один одному і неначе на паровозі об’їжджають зал. Сідають на стільчики. Горобчик облітає зал разом з дітьми і вилітає.

Вихователь:        Ось і приїхали ми з вами у осінній ліс. Сідайте, будь-ласка, на пеньочки та відпочиньте трішки. А де ж це Осінь – чарівниця? Давайте покличемо її.

(Діти кличуть Осінь. Вона не з”являється. Заходить Дощик.)

Дощик:                Привіт малята!

                            Я – осінній дощик!

                            Привіт від Осені я вам усім дарую

                            І зараз з вами трішки пожартую.

(Дощик біжить біля дітей із словами „Намочу”, «Намочу»)

Вихователь:        А ми тебе дощику зовсім не злякаємось

                            Краще пісеньку про тебе заспіваємо.

ПІСНЯ „ДОЩИК”

Вихователь:        Дощику, ти скрізь буваєш

                            Усе бачиш, усе знаєш,

                            А скажи – ти Осені – красуні ніде не зустрічав?

Дощик:                Та бачив, бачив я її. Вона зараз біля зайчикової хатки листячко на деревах розмальовує.

Вихователь:        Дощику, а чи далеко зайчикова хатка звідси?

Дощик:                Та ні! Зовсім поруч! Он там на узліссі. Ви покличте його. Він почує вас та підкаже де красуню-Осінь шукати.

                            А я піду по лісу пострибаю

                            З листочками й звірятами пограю.

(Дощик виходить із залу)

Вихователь:        Малята, давайте зайчика кликати та спитаємо у нього чи не зустрічав він Осінь?

(Діти кличуть зайчика, з’являється зайчик з-під ялинки)

Зайчик:                Хто це кличе тут мене?

Вихователь:        Це ми, малята, гарні хлопчики й дівчата!

Зайчик:                А чому це ви по лісу блукаєте, до зими звірятам готуватись заважаєте?

Вихователь:        Нас Осінь – чарівниця у гості запросила от ми і прийшли до лісу, а знайти її ніяк не можемо. Дощик-пустун нас ледь не намочив. Зайчику , ми дуже просимо тебе скажи, ти не зустрічав Осінь?

Зайчик:                Добре, я допоможу вам, скажу де зараз Осінь – художниця, але ви зі мною потанцюйте трішки.

Танок „Зайчиків”

Зайчик:                Гарно ви всі танцювали. Я за вами буду сумувать, але нічого не поробиш, треба вам Осінь побачити. Тож ідіть до їжачка. Бачив я, що Осінь понесла йому грибочки в кошику.

Вихователь:        А де живе їжачок?

Зайчик:                Під великим дубом на сонячній галявині – там його шукайте. А я побіжу на узлісся сухої травички собі на зиму на ношу.

(Зайчик вибігає)

Вихователь:        Малята, давайте з вами по лісу осінньому погуляємо та їжачка пошукаємо.

(Діти ходять під музику по залу, підходять до дуба, заглядають. Їжачок виглядає і ховається – грається з дітьми.)

Їжачок:                Добрий день, малята!

                            Я маленький їжачок

                            В мене шубка з колючок

                            До зими готуюсь я

                            та уся моя сім’я.

Вихователь:        Їжачок, ми прийшли тебе спитати, чи не бачив ти Осінь-чарівницю? Вона запросила нас у гості, а ми не можемо її знайти. Допоможи нам, будь-ласка!

Їжачок:                Я допоможу вам, якщо й ви допоможете мені. Осінь принесла мені грибочки, а я так спішив до дому, що загубив кошик і розгубив грибочки. Знайдіть мій кошик та грибочки, будь-ласка.

ГРА „ЗБЕРИ ГРИБОЧКИ”

Вихователь:        Ось тобі грибочки, їжачок.

Їжачок:                Дякую вам, малята. Чарівниця – Осінь зовсім поруч. Ви пісеньку їй заспівайте, вона й з’явиться.

ПІСНЯ „ОСІНЬ”

(У залі з’являється Осінь. Танцює біля дітей)

Осінь:                  Добрий день! Добрий час!

                            Рада дуже бачить вас!

                            Осінь я – чарівна та ясна

                            Дивна, наче казочка сама.

                            Тримаю пензлик у руках

                            Малюю ним в садках, лісах.

                            Це листя барвисте вам щедро дарую

                            Та з радістю з вами я тут потанцюю.

ТАНЕЦЬ З ЛИСТОЧКАМИ

Осінь:                  Ну що, ви гарно в лісі погуляли?

                            І танцювали і співали

                            Зайчику і їжачку допомогли

                            Такими спритними були.

                            І за це я хочу з вами

                            Поділитися дарами!

(Осінь подає кошик з яблуками, горіхами, печивом та цукерками.

Вихователь та діти дякують Осені за дари)

Осінь:                  А тепер мої малята

                            Вам час до дому повертати.

                            На паровозик свій сідайте,

                            Мені рукою помахайте.

                            Я ж у лісі ще лишуся

                            Дороблю всі справи враз

                            Сестриці Зимонці вже скоро посміхнуся

                            Та передам всі володіння їй якраз.

                            ( Діти паровозиком виходять із залу)