У новій Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» як одну з пріоритетних ліній розвитку заявлено креативність. І це дуже

доречно. Адже сьогодні розвиток креативності як здатності до творчості набуває особливої значущості, бо вона є базовою якістю особистості,

центральною характеристикою. Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності,

творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей, намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси. Щоб

дитина виявляла творчу активність, слід насамперед з довірою поставитися до її природної схильності діяти на власний розсуд, сприймати життєві

враження, покладаючись на власний досвід.

Сьогодні ніхто не сумнівається в тому, що навчання і виховання дітей дошкільного віку за методологією ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких

завдань) можливе і воно дає позитивні результати.

Раціональне застосування методів ТРВЗ в навчально-виховному процесі дошкільного закладу значною мірою сприяє появі та формуванню в дитині

рис, які вказують на творчу особистість: самостійності суджень, нестандартності мислення, ініціативності, схильності до фантазування, пошуку різних

варіантів завдань тощо. Ось чому так важливо систематично (а не лише під впливом модних течій) використовувати в навчанні дошкільнят елементи

ТРВЗ.

ТРВЗ – це сумісна творчість педагогів та дітей. Дорослі при цьому лише слідкують, ідучи позаду. Тут немає вчителів та учнів, а є одна загальна справа

навчити логіці мислення. ТРВЗ допомагає пробудити у дитині «особистість», активізувати її творчий потенціал. Взагалі, діти – це мудреці та філософи

від народження. І цей творчий заряд дитини нам, дорослим, слід розвивати, нічого не розгубивши.

Ми хочемо, щоб діти були розумнішими за нас, талановитішими, мудрішими і сильнішими, а ТРВЗ – «золотий ключик» для них.

Систему ТРВЗ було адаптовано для роботи з дітьми у школі й дитячому садку. Праці Г. Альтшуллера «Алгоритм винаходу», «Творчість як точна

наука» стали основою так званої творчої педагогіки. Згодом у спеціальних дослідженнях (В. Бухвалов, Б. Злотін, Г. Іванов, С Ладошкіна, А.

Нестеренко, Т. Сидорчук, Л. Шрагіна, М. Шустерман) було розроблено методи і прийоми навчання школярів на базі ТРВЗ, а також адаптовано основні

принципи ТРВЗ для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку (А. Страунінг, О. Нікашин). Суть цієї технології полягає у формуванні системного,

діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, винахідницької кмітливості. Використання її має не просто розвинути фантазію дітей, а навчити їх

мислити системно, творчо, розуміти єдність і протиріччя навколишнього світу, бачити і вирішувати проблеми.

Основу технології становлять ігри-заняття, під час яких діти знайомляться з навколишнім світом, вчаться виявляти суперечливі властивості предметів,

явищ і розв'язувати ці суперечності.

Діти дошкільного віку виявляють такі суперечності, працюючи над ігровими і казковими завданнями, які перетворюються на захоплюючу пошукову,

аналітичну діяльність. Такою для багатьох із них стає гра «Добре — погано» (автори — М. Шустерман і Л. Шуб), яка ґрунтується на положенні про те,

що кожен предмет, явище має свої позитивні й негативні сторони. Для гри обирають будь-який об'єкт, який не викликає в дитини стійких асоціацій,

позитивних або негативних емоцій. Це може бути олівець, книга, лампа тощо. Кожен гравець має назвати, що в об'єкті «погано», а що «добре», що

подобається і що не подобається, що зручно і що не зручно. Наприклад, поняття «снігопад»: добре ліпити із свіжого снігу снігову бабу, але

засніженими шляхами погано їхати машинам; «голосна музика»: добре зранку — швидко прокидаєшся і робиш зарядку, але ввечері заважає робити

уроки і спати. Гра «Добре — погано» розвиває мову дитини, її фантазію, вчить розмірковувати; яскраво ілюструє деякі закони діалектики, зокрема

такі її категорії, як протиріччя, якість і кількість, можливість і дійсність.

Ефективність даної технології визначається доцільністю використання наступних методів:

метод спроб і помилок;

метод контрольних запитань (МКЗ);

метод мозкового штурму;

метод синектики;

метод фокальних об’єктів (МФО);

метод морфологічного аналізу (ММА);

метод функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

Найпростіший з методів творчого мислення – метод спроб і помилок. Сутність цього методу полягає у розв’язанні проблемного завдання через добір

різноманітних варіантів вирішення. Мисляча людина безсистемно перебирає різні варіанти: "А якщо зробити так?” Це найдавніший і найпростіший

метод пошуку нових розв’язків. Вдаються до нього для розв’язання завдань нижчого рівня, де досить перебрати один-два десятки варіантів.

Використовуючи метод спроб і помилок, можна пропонувати будь-які розв’язки, якими б безглуздими вони не здавалися на перший погляд. У

дошкільнят, можна сказати, це перший крок до творчості.

Діти дуже люблять грати в гру "А що, коли б…”Наприклад, пропонується їм поміркувати:

1. А що, коли б ми не полили кімнатні квіти?

2. А що, коли б господарі не доглядали собаку з цуценятами?

3. А що, коли б господар не збудував собачої буди?

Діти, охоче фантазують, висловлюючи найрізноманітніші пропозиції.

Метод контрольних запитань (МКЗ) є удосконаленим варіантом методу спроб і помилок, а також одним із методів активізації творчого

мислення.Перелік навідних запитань (спроб), за допомогою яких підводимо дітей до виконання поставленого завдання, найрізноманітніший, а саме:

• максималізація – "Що можна в даному об’єкті збільшити (по частинах)?”: будинок – з великим вікном, ніби з "оком” у світ; їжак – з довгими голками

та лапами; птах – із широкими подвійними крилами тощо;

• мініатюризація – "Що можна, зменшити?”: зменшити футбольні ворота; звузити – спідничку; стиснути – м’яч;

• універсалізація – придумати невластиві об’єктові частини, ознаки, елементи, послідовність: будинок, подібний до ракети; Дід Мороз без бороди;

надати об’єктові незвичного вигляду: будиночок перетворюється на шпиталь для тварин або на готель для мурашви; Колобок – на глобус;

• "оживлення” (олюднення) – надати неживому об’єктові ознак живої істоти: вікна в будинку – то очі; двері – рот; дах – капелюх чи кепка; сонце – з

очима, носом, ротом (сміється).

• що можна зробити навпаки – ігри "Корисне – шкідливе”, "Добре – погано”, "Потрібне – заважає” та ін.; будинок димарем донизу й замість ламаних

ліній – округлі.

Метод мозкового штурму. Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у

мінімальний термін. Мозковий штурм є колективним пошуком нетрадиційних шляхів розв'язання проблем. Цей метод враховує психологію не лише

окремої людини, а й «натовпу», що дає змогу залучати з глибини підкірки мозку підказку до розв'язання задачі. Під час мозкового штурму з

абороняється будь-яка критика (словесна, жестова, мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда.

Метод діє найбільш ефективно за умови дотримання кількох правил:

• невелика кількість дітей у підгрупі (не більше 10 осіб);

• чітка установка: можна висловлювати будь-яку думку, бо критика з боку однолітків і вихователя виключається;

• заохочення вільного асоціювання: чим незвичнішою видається ідея, тим вона цікавіша;

• необмежена кількість ідей;

• вільне комбінування висловлених ідей;

• підведення підсумків, вибір найбільш цікавих ідей.

Цей метод використовують у роботі зі старшими дошкільниками та молодшими школярами, а також із педагогами під час семінарів-практикумів.

Метод синектики. Полягає цей метод у об'єднанні несумісних елементів.

Для творчого процесу важливо вміти перетворювати незвичне на звичне і навпаки. Головне — побачити у новій, незвичній ситуації, проблемі щось

знайоме, тобто таке, що розв'язується відомими способами. А, як відомо, цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефективність

творчого мислення. За своєю суттю аналогії можуть бути прямими, фантастичними, емпатійними (заснованими на розумінні емоцій, психічних станів

іншого, від грец. empathia — співпереживання).

1. Пряма аналогія. Вона означає схожість об'єктів різних галузей за певними властивостями або відношеннями. Здебільшого її визначають за такими

критеріями:

— аналогія за формою. Використовується, коли аналог предмета, який розглядається, містить ті самі ознаки, що й оригінал, або коли новостворений

об'єкт зовні нагадує будь-який інший (книга — двері, плитка шоколаду, цеглина тощо);

— компонентна (структурна) аналогія. Встановлюється за схожістю елементів (компонентів) об'єкта. Визначивши його орієнтовну структуру, необхідно

знайти об'єкт з аналогічною структурою (сніг — морозиво; вата — хмара; піна — солодка вата);

— функціональна аналогія. Визначивши функції об'єкта, віднаходять об'єкт, якому властиві ці або аналогічні функції. Як правило, шукають у

протилежних галузях, наприклад у техніці й природі (машина — кінь, мурашка, віслючок, стоніжка, потяг; вітер — пилосос, вентилятор);

— аналогія за кольором. Добираються об'єкти одного кольору та відтінку. Наприклад, сонце — кульбабка, банан, лимон;

— аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів. Наприклад, тиха година — захід сонця, свічка, що догорає;

— аналогія за властивостями, які вимагають відповіді на запитання «Який (яка, яке, які)?». Наприклад, повітряна кулька яка? — гумова: калоші,

купальна шапочка;

— комплексна аналогія. Передбачає одночасне використання різних видів прямої аналогії.

На комбінуванні різних видів прямої аналогії ґрунтується метод гірлянд та асоціацій. Гірлянди аналогій формуються як перелік слів (це можуть бути

окремі частини мови, а також поєднання слів), починаючи з основного слова. Кожна нова асоціація відшукується не за першим, а за останнім словом.

Наприклад, діти — багато — галасують — бігають — листопад — прогулянка — дощ — парасолька — калюжі — діти. Ланцюжок слів може

закінчитися довільно або тим словом, яким розпочалася гірлянда. Кожний знаходить аналогію, яка ближча йому за характером, настроєм. Цей метод

дає змогу дізнатися, що найбільше сподобалося чи запам'яталося дітям на святі, прогулянці, екскурсії, у вихідний день тощо. Ефективний він під час

індивідуальної гри з дітьми або у невеликій групі, оскільки вони схильні наслідувати висловлювання товаришів, відвертаючи увагу від своїх

асоціацій.

2. Фантастична аналогія. До неї вдаються, коли при розв'язанні різноманітних завдань і закріпленні знань необхідно відмовитися від стереотипів,

подолати психологічну інерцію, піти невідомим раніше шляхом. Ця аналогія здатна будь-яку дію перенести в казку, використати для розв'язання

певного завдання чарівництво, фантастичних і казкових героїв, тобто уявити, як би вирішили цю проблему вони.

Використовують фантастичні (нереальні) аналогії під час складання творчих розповідей, казок з новими героями та незвичайними пригодами.

Захопившись ними діти висловлюють незвичайні ідеї, описуючи казковий дитсадок або школу, фантастичні прогулянки, екскурсії, вихідні, свята

тощо. Вони інтуїтивно передають свої потаємні думки та бажання. Навчання нової справи або закріплення певних навичок відбувається п

родуктивніше, якщо робочу ситуацію перенести у казку.

3. Емпатійна аналогія. В її основу покладено принцип ототожнення себе з об'єктом, що розглядається. Розв'язуючи завдання, дитина вживається в

образ об'єкта, намагається по-своєму пережити його відчуття. Наприклад, дитині пропонують: «А що, якби ти перетворився на кущик? Про що ти

мрієш? Кого ти боїшся? З ким би ти потоваришував? Про що шепочуть твої листочки?» або «Уяви, що ти мурашка. Для чого ти живеш? Хто твої

друзі? Що ти полюбляєш їсти?»

Формуванню вміння ставити себе на місце іншого, відчувати його настрій, почуття, турботи сприяють спеціальні вправи, наприклад з використанням

елементів костюма. Діти самостійно обирають ролі: свійських тварин, іграшок, посуду, рослин тощо. Під час такого опису вони виконують характерні

рухи, а потім розповідають, хто вони (яку роль виконують) і що при цьому відчувають.Відтворюючи певний образ, дитина непомітно для себе

розкриває характер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.

Метод фокальних об'єктів (МФО). Суть його полягає у перенесенні властивостей одного предмета на інший. Фокальним (лат. focus — осередок)

називають об'єкти, що перебувають у фокусі, в центрі уваги. Послуговуючись цим методом, ставлять такі завдання:

1. Придумати щось нове, видозмінюючи або вдосконалюючи реальний об'єкт.

2. Познайомити дітей з чимось новим або закріпити здобуті раніше знання, розглядаючи предмет у незвичному ракурсі.

3. Скласти розповідь або казку про об'єкт, який розглядається, використовуючи знайдені ознаки (повністю або частково).

4. Проаналізувати художній твір або картину.

5. Розробити новий вид заняття, прогулянки, рухливої гри тощо, обравши словосполучення, яке найбільше подобається або відповідає меті.

Словосполучення добирають несподівані. Розробляючи новий вид діяльності, необхідно чітко окреслити, що саме обмірковується — форма чи зміст.

Наприклад: слово у фокусі — крокодил.

Слова-помічники:

Літак — пасажирський; блискучий; гуде, літає, світиться.

Яблуня — квітуча; зелена; дає тінь, плоди.

Завдання: скласти казку (розповідь) про фокальний об'єкт, використовуючи знайдені визначення.

«Жив на Півночі крокодил. Так, так, він жив на Півночі, тому що він прилетів туди з Африки. Це був незвичайний крокодил: шкіра його була

блискуча і зелена, вкрита квіточками, вона світилась і грала на сонці.

Щотижня пасажирський літаючий крокодил перевозив звірів у відпустку: кенгурят і мавпочок на Північ — померзнути, а білих ведмедів і тюленів до

Африки — погрітися.

Всі любили цього крокодила, тому що до Африки він привозив холодне смачне морозиво. Ласуючи ним, звірята ховалися у тіні крокодила. А на

Північ він віз квіти, смачні фрукти. Всім було добре, а найкраще — крокодилові. Він був потрібний усім».

Морфологічний аналіз – метод, який застосовується з метою визначення можливих варіантів розв’язання проблеми та забезпечує творчий підхід до її

вирішення.

Наприклад, складне для дітей завдання намалювати весну педагог полегшує, пропонуючи заповнити таблицю (морфологічну скриньку) предметними

картинками або умовними позначеннями. Для цього можна використати прозоре панно для цифр і букв:

Образ весни

(Хто це): Дівчинка Жінка 3 дівчинки(3 місяці)

Одяг, прикраси: Довге плаття, намисто, віночок Сарафан, корона Кошики з гостинцями

Як прийде (прилетить, припливе): На килимі-літаку Трійкою коней З'явиться з ранковою зорею

Характер: Добра Лагідна Працьовита

У такий спосіб педагог допомагає дітям уявити образ весни, після чого кожен може малювати її такою, якою бачить в уяві.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) – метод зменшення виробничих витрат за рахунок непотрібних функцій. Для дітей дошкільного віку він

використовується для знаходження відповідей на запитання: «що й навіщо?», «що можна робити з ним?», «чим може слугувати?», «для кого буде

чим?». Наприклад: ставимо такі завдання-запитання:

• Чим може бути олівець, грибок, склянка, листок? (Олівець – вказівка, диригентська паличка, жезл, палиця). Проводиться гра «Що й навіщо?», казка «Лісовичок-винахідник».

• Ігри на системний аналіз: «Чим схожі?», «Що спільного?», «Як взаємопов’язані?».

Арсенал ТРВЗ містить також значну кількість оригінальнихприйомів, які широко застосовують у роботі з дітьми.

На розвиток творчої уяви дітей спрямовані такі прийоми, як «Фантазери», «Салат із казок», «Книга протиріч», «Що було б, коли...?», «Конструювання

загадок», «Біном фантазії»

Використвння ТРВЗ в різних видах діяльності.

Використовуючи творчі завдання, необхідно постійно збагачувати досвід зображувальної діяльності дітей прийомами малювання, різними техніками

створення малюнку (плямографія, набризк, відбиток, малювання по мокрому, малювання свічкою, сіллю, пластиліном, малювання під музику із

закритими очима, ниткографія), прийомами отримання нових кольорів через їх змішування.

Якість виконання творчих завдань дітьми підвищується, якщо вони виконуються в ігровій формі та поєднуються із спостереженнями, музикою,

поезією.

Розвиток креативності дошкільників проходить і через пошуково-дослідницьку діяльність. Важливо так організувати діяльність дітей, щоб через

дослідницьку діяльність, відкриття, розв’язання проблемних завдань, різноманітні дії з природними об’єктами діти одночасно оволодівали новими

знаннями, вміннями та навичками. Останнє тісно пов’язано з практичними перетвореннями об’єктів природи, які набувають характеру

експериментування, нескладної пошуково-дослідницької діяльності. Завдяки такому пізнанню природи під керівництвом педагога здійснюється досить

глибока самостійна діяльність дітей з об’єктами та явищами, відбуваються їх різноплановий аналіз, порівняння, зіставлення тощо.

Дошкільник не може споглядати, він прагне активної взаємодії з навколишнім середовищем. Безпосередній контакт дитини з предметами дає змогу