Ви увійшли як Гість | Група "Гості"

 

Національно - патріотичне виховання

 

Одним  із провідних напрямків виховання дітей в дошкільному закладі є національно - патріотичне виховання дошкільників.

Адже, одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грец. paths — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

 Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

   Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

   Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

   Основними напрямами національно - патріотичного виховання в дошкільному закладі є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

   Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

   Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

У розділі “Дитина у довкіллі” програми виховання і навчання від двох до семи років  “Дитина” окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину (“Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна”). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

   Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття “Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її”, “Пам'ятні місця України”, “Рідне місто (село)”, “Вулиці нашого міста (села)”, “Наш герб” та ін.

     До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

   Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

   Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

   Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

   Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

   У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

   Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

   Справжні патріотичні почуття здатний виховувати високоосвічений, інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро радітиме успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживатиме їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини.

​В дошкільному закладі педагоги протягом тематичного тижня провели наступні заходи:

Заняття з патріотичного виховання дітей молодшої групи "Казкарик"

на тему: "Мій перший віночок"

провела вихователь Гуліцка С.Г.

     Освітні завдання: дати дітям поняття про український національний одяг. Поглибити знання дітей про український віночок , символічне значення квітів у вінку. Вчити викладати і наклеювати окремі елементи предмета, що складається з кількох частин. Продовжувати розвивати у дітей образне сприймання, відчуття кольору та діалогічне мовлення. Виховувати емоційно-естетичні почуття, акуратність у роботі.

      Матеріал: ляльки Оксанка та Іванко в українському національному одязі, художній матеріал. заготовки квітів для віночків, приладдя для аплікації.

Хід проведення.

(Стук у двері. Заходять ляльки в українських костюмах.)

      Вихователь:  Діти, до нас завітали гості. Подивіться, хто до нас прийшов: незнайомі нам дівчинка і хлопчик. 

Спитайте, як їх звати. (Діти запитують, ляльки відповідають.)

      - Мене звати Оксанка.

      - Мене звати Іванко. Ми хочемо з вами познайомитися і подружитися.

      (Діти запрошують гостей сісти.)

      - Діти, подивіться, в який гарний одяг одягнені Оксанка та Іванко. Це – українські костюми. Подивіться і скажіть: що одягла Оксанка, ідучи до нас в гості? (Відповіді дітей: вишиту сорочку, спідничку, плахту, фартушок. На шиї у неї намисто, а на голові – віночок.)

      - А в що взута Оксанка? (В червоні чобітки).

      - Молодці, діти! Ви добре розказали про Оксанчин костюм. Наші дівчатка теж вдягалися в такі костюми, коли в нас було свято.

       - От ми з Оксанкою і познайомилися. А хто розкаже про костюм Іванка? Я вам допоможу. У що ж одягнений Іванко?

(Відповіді дітей: у вишивану сорочку, у червоні штани та червоні чоботи.)

      - Так, правильно. Ці штани називаються шароварами, а підперезаний Іванко поясом. От і з Іванком ми познайомилися. Діти, я бачу, що гості щось нам принесли. Давайте спитаємо в них, що вони нам принесли.

(Діти звертаються до ляльок із запитаннями.)

      Оксанка: (Вих.) – У моєму костюмі мені найбільше подобається віночок, бо ж цей віночок оберігає дівчаток від усього злого і дає здоров’я, доброту і ніжність. Нам з Іванком хочеться, щоб ви “сплели” віночки для ляльок.

      - Вихователь: Діти, чи погоджуєтеся ви виконати таку роботу?

        (Діти відповідають.)

      - Тоді давайте розглянемо Оксанчин віночок.

З яких квітів сплетений цей віночок? Чи знайомі вам ці квіти? Назвіть їх.

(Діти розглядають віночок, називають квіти: ромашки, незабудки, чорнобривці, барвінок.)

      - Так, правильно, ми вже не раз говорили про ці квіти і милувалися їх красою. А чи згадаєте ви, що означають ці квіти, що вони несуть  людям?

      Ромашка лікує від різних хвороб і несе доброту. Барвінок – символ життя.

      Незабудка розвиває зір. Чорнобривці вплітають у віночок, щоб голова не боліла і щоб дівчина була чорнобривою.

      Вих: Молодці, діти. Бачиш, Оксанко, як гарно наші діти розповідають про ці чарівні квіти, з яких сплетено твій віночок? Скажіть, діти: як потрібно ставитися до квітів, до всього живого?

      Діти: За квітами треба доглядати, поливати, а не можна топтати і зривати.

      Вих: Добре, а щоб ви це краще запам’ятали, ми вивчимо віршик.

Я квітку чарівну не стану рвати,

ЇЇ додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати,

І не попити ранками росу.

      - Діти, ось Оксанка з Іванком принесли нам віночки з барвінкових гілочок і квіти, які треба помістити на віночок. Якого кольору листочки в барвінку?

      - (Зеленого, ця рослина завжди зелена)

      - А це яка квітка? (Ромашка).

      - Які в неї пелюстки, серединка? (Відповіді дітей).

      - А якого кольору ця квітка? (Показати незабудку).

      - (Голубого).

      - Як вона називається?

      - (Незабудка).

      - Добре, а ця жовтогаряча квітка як називається?

      -(Чорнобривці).

      - Молодці, діти! Ви гарно знаєте всі ці квіти. Тепер я вам роздам квіти, а ви їх приклеїте на віночки в ті місця, де намальовані кружечки. Покажіть мені пальчиком, куди будете наклеювати квіти.

(Діти накладають квіти на кружечки і приклеюють їх. Робота супроводжується записом пісні “Чорнобривці”, Оксанка та Іванко оглядають готові роботи.)

      Оксанка: (Вих.) – Нам дуже подобаються ці віночки, ви дуже гарно виконали роботу, молодці. Якщо ви дозволите, то ми віднесемо ці віночки нашим подружкам. Вони будуть дуже раді. Ми дякуємо вам, діти, за такі гарні дарунки.

(Діти прощаються з ляльками і запрошують їх прийти ще в гості.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтегроване заняття з розділів "Дитина в довкіллі"," Чарівні фарби і талановиті пальчики"

з дітьми 6 - року життя

на тему:

 " ДЕРЖАВНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ" провела вихователь Демченко Л.Г.

 

    Освітні завдання: розвивати мову, мислення дітей, пам’ять, увагу, естетичні почуття; дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати  бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції.

    Матеріал: легенди, вірші, приказки, прислів’я про державні та національні символи України; вишитий рушник, вишиванка, прапор, герб, запис Гімну України; матеріали для СХД.

Хід заняття

Здраствуй, рідна Батьківщина,

Сонце й небо,

Море й річка,

Скелі й гори,

Ліси й моря,

Поле й рілля,

Луг і долина.

Добрий ранок, моя Україна,

Я посміхаюсь тобі!

    На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті і скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, На бандурі грають і вірші складають про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, то скажіть же діти, що це за країна? — Наша славна Україна!

- Сьогодні ми з вами спробуємо вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна, ось в цю скриню.

    Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби й калини – нема України».

Чому вона так називається, ви розумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, – жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України.

    А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (калина)

- Так, це калина.

    І друга наша зупинка називається «Не ламай калину».

Другою улюбленою рослиною українців є калина.

Здавна говорили:

«Посади калину – будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, палають, як жар. На що схожа?

- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною?

Калинка – це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на криницю. Задивилася  Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на калину – прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей , до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть вона до цього часу гарним кущиком – калиною.

Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

Діти називають прислів’я.

Без верби і калини – нема України.

Любиш Україну – посади калину.

Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

- У народі цінують калину за її цілющі властивості.  З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали. «Не ламай калину, бо накличеш морози»!

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась.

    Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті  костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб – сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Рушник цінується в народі.

Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної пісні, усяк із нас звик.

В будень день і у свято,

В Карпатах, за Доном,

Наш народ давно

Вигадав диво – рушник.

Народна гра «Голочка і ниточка».

Сюди-туди голка,

Сюди-туди нитка.

Як рушник повішу,

Хата буде – квітка.

    

 

Наступна наша зупинка «Чий віночок найкращий».

Віночок

В. Паронова

Ой віночку, мій віночку,
В нього я вплету, що схочу:
Ружі, маки і барвінок,
І стебельця материнок.
Ще вплету казки чудові,
Пишні грона калинові
І пісні про Україну.
Я віночок свій надіну
На голівоньку русяву –
Хай красується на славу.

    Всього в українському ві­ночку 12 квіточок, і кожна – лікар, оберіг.
Плести віночки – то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети, як плести і коли, як зберігати квіти у віночках.

Тепер віночки рідко плетуть із живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають: хто вміє віночок вити – той вміє життя любити. Який вінок – такий голосок.

Народна гра «Віночок».

Візьмемося за руки,

Підемо на луки.

Там сплетемо віночок,

Станемо в таночок.

В’язати стрічки теж треба вміти, символи їх знати. Наприклад, найпершу у віночку – посередині – в’яжуть світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці. Пообіч неї – жовті стрічки – символ сонця; за ними-світло-зелені – символ краси й молодості. Потім голубі, сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я; далі в’яжуть жовто-гарячу – символ хліба, фіолетову - символ мудрості людини, малинову – символ душевності, щирості, рожеву – символ достатку.

У віночок вплітали чорнобрив­ці, незабудки, барвінок, ромашки, маки, волошки, безсмертник, цвіт яблуні, любисток. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

Ділимось на дві підгрупи:

Дидактична гра «Склади віночок» (діти викладають віночок з квітів)

Прив’язують стрічки до віночка.

Гарний віночок – краса дівчини;

Віночок на голові для здоров’я;

У віночку калина – гарна дівчина;

Який віночок – такий голосочок.

Діти, ми наблизились до передостанньої зупинки –«Державні символи України». Тут ми дізнаємося про три основні державні символи України. Послухаємо легенду.

Вихователь розповідає легенду.

Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.  Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.

Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.

У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів імя Гімн.

І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський  Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір  – неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає  Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи. Ось ми і вивчили державні символи України.

    Слухання Гімну.

На останній зупинці давайте пригадаємо, чи запам’ятали ви щось для себе?

Запитання до бесіди:

Чи сподобалася вам подорожувати?

Які ви знаєте улюблені рослини українців?

Які ви знаєте скарби нашого народу?

Назвіть національні та державні символи України?

Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками.

- А тепер свої враження давайте відобразимо в творчій діяльності.

Діти разом з вихователем розглядають свої роботи та милуються ними.

Підсумок: - Ми повинні знати минуле нашої  Батьківщини. Наша колиска – це наше рідне місто Прилуки, будинок, в якому ви живете, мати й батько. Справжній патріот повинен пам’ятати  державні та національні  символи своєї  країни.

У групі № 6 «Сонечко» була проведена

акція «Подаруй воїну свято».

Діти старшого дошкільного віку разом з батьками із задоволенням відгукнулися на пропозицію вихователів зробити приємне нашим силовикам.

Від щирого серця разом намалювали патріотичні малюнки, зробили обереги, які були відправлені волонтерами воїнам АТО.

"Малюнок воїнам малювали, і обереги із стрічок повиплітали"