Типові помилки і труднощі в діяльності  практичного психолога

Помилки в діяльності практичного психолога можуть бути зумовлені різними причинами, однак найпоширенішими є невід­повідність його особистісних якостей вимогам, які ставляться до представників цієї професії, та недостатній рівень професійної компетентності, яка здобувається лише з досвідом.  Аналіз типових помилок і труднощів, які можливі в діяльності практичного психолога, застереже від них учорашніх студентів і до­поможе їм ефективно організувати свою роботу з самого початку, а фахівцям — ретельно проаналізувати свою діяльність.

Помилки під час певних видів діяльності

Основні види діяльності практичного психолога системи осві­ти — це психологічна діагностика, психологічне консультування, розвивально -корекційна робота, психологічна просвіта батьків та пе­дагогів. Розглянемо типові помилки практичного психолога під час цих видів діяльності.

Переоцінювання ролі психодіагностики та прагнення сховати свою невпевненість за нею можуть не лише позначитися на репу­тації практичного психолога, а й завдати непоправно шкоди дитині. Психодіагностичні методики є допоміжним інструментом, їх об'єктивність доволі умовна і пов’язана з досвідом фахівця — як загальним, так і роботи за конкретною діагностичною методи­кою. Саме тому практичному психологу не слід применшувати роль довірливого спілкування та цільового спостереження.

Найчастіше практичний психолог системи освіти припускаєть­ся у психологічній діагностиці таких помилок:

•              Надання переваги діагностичному напряму або його виокрем­лення з цілісного діагностико - розвивального чи діагностико - корекційного напряму роботи;

-        Нехтування методом спостереження та невміння викорис­товувати його діагностичні можливості;

•              Встановлення діагнозу лише за результатами тестових за­вдань, виконаних дитиною, без аналізу умов її життєдіяль­ності та стосунків з однолітками і близькими дорослими;

•              Встановлення діагнозу у випадках, що виходять за межі професійної компетентності практичного психолога;

•              Вільне поводження з діагностичним інструментарієм.

Консультативна діяльність практичного психолога має свої спе­цифічні характеристики та правила, неврахування та недотримання яких призводить до таких найпоширеніших помилок:

•              Самоствердження під час консультації;

•              Удавана природність чи награність поведінки;

•              Проекція власних проблемна особистість дитини;

•              Оцінювання клієнта;

•              Відсутність необхідного психологічного настрою, що пере­шкоджає створенню сприятливого для бесіди психологіч­ного клімату;

•              Жорстке дотримання обраної гіпотези;

•              Ігнорування думки співрозмовника чи створення пере­шкод для роз’яснення ним своєї точки зору, або ж і взагалі перетворення консультації на монолог фахівця;

•              Перехід до розв’язання проблеми без достатнього вивчен­ня її сутності та умов, у яких вона проявляється;

•              Використання прямих запитань  при неясних мо­тивах бесіди;

•              Прагнення обов’язково дати пораду.

Останню у цьому переліку помилку часто можна пояснити спе­цифічним розумінням функцій практичного психолога деякими батьками, а і  дій педагогами: його сприймають як лікаря, який випише рецепт, і роді у ліпшому випадку вся родина, а в гіршому — одна дитина, прийме «пігулку» — і все стане як слід. Відомо, що по­пит породжує пропозицію... Та й результативність у такому випадку доволі висока, адже зробили так, як треба! Залишається лише запи­тання: кому треба? Батькам? Педагогам? А як треба дитині?

У ситуації психологічного консультування практичний психо­лог одночасно спирається на свої особистісні ресурси та особистісні ресурси свого клієнта. Тому, підбиваючи підсумки роботи з клієн­том, особливо якщо цей клієнт — дитина, ліпше переоцінити його можливості і здібності, ніж недооцінити їх. Насамперед це сто­сується тих випадків, коли на підставі інформації, отриманої в ході консультативної бесіди з дитиною, надаються рекомендації педаго­гам та батькам щодо різних аспектів взаємодії з нею. Віра в клієнта є обов’язковим правилом у роботі практичного психолога і не лише у психологічному консультуванні.

Перехід до розв’язання проблеми без достатнього вивчення її сутності та умов, у яких вона проявляється, є поширеною помилкою не лише у консультуванні, а й у корекційно – розвивальній роботі.

Ще однією поширеною помилкою під час розвивально - корекційної роботи є переоцінювання практичним психологом значимості та можливостей тренінгу, ставлення до цього виду групової роботи як до панацеї та єдино можливої форми навчальної взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу. Під час проведення тренінгу прак­тичний психолог може припускатися таких типових помилок:

•              перенасиченість вправами;

•              театралізація;

•              прояви маніпулювання та авторитарності.

Крім того, тренінгом вільно,  часто назива­ють будь-який захід, де активно працюють всі його учасники.

Психологічна просвіта спрямована на підвищення психоло­гічної грамотності батьків та педагогів. Цей напрям діяльності практичного психолога розвинений найменше. І основною причи­ною цього є страх публічних виступів, особливо це стосується по­чатківців. Окрім того, вони мало враховують особистісні, професійні та вікові особливості аудиторії, перед якою мають виступати. Багато складнощів у психологічній просвіті пов’язані саме з тим, що прак­тичні психологи переносять манер у читання лекції  з наукової чи ви­кладацької сфери у прикладну.

Серед типових помилок у цьому виді діяльності практичного психолога можна виділити такі:

•              надмірне використання складної психологічної терміноло­гії без її тлумачення;

•              зарозумілість та зверхність у спілкуванні з аудиторією;

•              демонстрація менторської позиції;

.        неефективне структурування та викладення лекційного матеріалу.

У такому виді діяльності, як психологічна просвіта, професіо­налізм полягає в тому, що практичний психолог уміє:

•              донести психологічні ідеї зрозумілою мовою, адаптувавши їх виклад до аудиторії

-               педагогів;

-               батьків;

-               дітей різного віку;

•              наводити ілюстративні приклади, взяті в основному з про­фесійної діяльності педагогів чи з особистого досвіду (уза­гальнені або безособові).

Під час підготовки тексту виступу необхідно пам’ятати, що су­часна аудиторія педагогів чекає не просто психологічної теорії, а конкретних, технологічних прийомів і програм психологічної вза­ємодії з дітьми і дорослими для оптимізації та підвищення ефектив­ності їх навчальних та особистих взаємодій.