Ви увійшли як Гість | Група "Гості"
Головна » Статті » Методичні рекомендації і поради » Консультації

Формування мовленнєвої компетентності дошкільників засобами творчих вправ та театралізації творів В. Сухомлинського

Формування мовленнєвої компетентності дошкільників засобами творчих вправ та театралізації творів В. Сухомлинського

    Дошкільне дитинство – це особливий період розвитку дитини, становлення загальних здібностей, необхідних у будь-якому виді діяльності. Уміння спілкуватися з іншими людьми, діяти спільно з ними, пізнавати нове, по своєму бачити і розуміти життя – це і ще багато іншого несе в собі дошкільне дитинство .

    Спілкування – цілеспрямований систематизований процес соціалізації та інкультураціі особистості, оскільки є початком отримання інформації про навколишню дійсність

   Мотиви спілкування пов’язані з трьома головними, найтиповішими для дітей раннього і дошкільного віку потребами, а саме: потребою у враженнях, в активній діяльності і потребою у визнанні й підтримці .

   Спілкування найтісніше пов’язані з розвитком мови дитини.

    Мова - одна з найважливіших ліній розвитку дитини. Завдяки рідній мові малюк входить у наш світ , отримує широкі можливості спілкування з іншими людьми. Мова допомагає зрозуміти один одного, формує погляди і переконання, а також відіграє величезну роль у пізнанні навколишнього світу.  В.О. Сухомлинський писав: «Рідна мова – то безцінне духовне багатство, в якому народ живе. Передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції… Рідне слово – то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край» .

    Успішне навчання і виховання  сьогодні неможливе без глибокого вивчення і творчого впровадження в життя педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського (36 монографічних праць і брошур, 600 статей, близько 1200 художніх творів для дітей), яка стає особливо актуальною в умовах розбудови національної освіти.

    Після здобуття Україною незалежності українська система освіти зазнала кардинальних змін. Загальна стратегія гуманізації освіти, устремління до загальноєвропейських зразків і культурних цінностей при збережені українських тем і змістів забезпечує їй сталий розвиток.

    «Українська педагогіка почала орієнтуватися на вічні цінності і відповідати ментальності українського народу, його національному характеру і світогляду» (Пташник М.Н.).

    Сучасними документами про освіту утверджується пріоритет гуманізації освіти як створення максимально сприятливих умов для розкриття особистості, максимальний розвиток її здібностей та обдарованості Усвідомлення загально людських цінностей, гармонізацію стосунків людини і навколишнього середовища.В.О. Сухомлинський був одним з перших вітчизняних педагогів, який з перспективою підійшов до гармонійного розвитку, цілісного формування особистості. Всі аспекти виховання - моральний, розумовий, трудовий, - за його переконанням, становлять нерозривну єдність духовного стану дитини.

    В.О. Сухомлинський наголошував, що «… від нашого уміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я і доля, розум, характер, воля, громадське і інтелектуальне обличчя, її місце і роль в житті, її щастя. Упущення хоча б однієї з цих сфер негативно позначається на вирішенні комплексного завдання» . Не зубріння, а цікаве, різноманітне інтелектуальне життя, що проходитиму в світі казки, гри, краси, музики, фантазії, творчості - таким повинне бути навчання вихованців.

    Найкращим виразником складних морально-етичних ідей Сухомлинський вважав художнє слово. Вивчаючи твори В.О. Сухомлинського для дітей, ми бачимо, що в них на зрозумілих дитячому мисленню сюжетах розкриваються смисли найважливіших духовних скарбів людства:  любов до матері, цінування життя, зв’язок із своїм родоводом, своєю Батьківщиною, любов до рідної мови, природи та ін. Їх зміст є дуже важливим для набуття дітьми соціального досвіду ,розвитку моральних почуттів (співпереживання, милосердя. доброти. турботи та ін.), відповідальності, прогнозування наслідків своїх вчинків.

   Майже в усіх творах сюжет дуже чіткий і дитина може відразу зрозуміти де, коли, як довго відбувалася подія, скільки дійових осіб і хто вони. Основою сюжетів є опис короткотривалих ситуацій спілкування і взаємодії між дітьми, дітьми і батьками, казковими персонажами тощо, у процесі якого постає значуща морально-етична або пізнавальна проблема.

    Зворушити дитяче серце – означає відкрити ще одне життєдайне джерело думки. «Сила цього джерела в тому, - казав Сухомлинський, - що слово відбиває не тільки предмет, явище, дає їм означення в людській мові, а й втілює глибоко особисті сприймання, почуття, переживання» .

    Оволодіння рідною мовою є одним з найважливіших придбань дитини в дошкільному дитинстві. Саме у дошкільному дитинстві активно засвоюється мова. Тому процес мовного розвитку розглядається в сучасній дошкільній освіті, як загальна основа виховання і навчання дітей. «Казка, гра, фантазія животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень… Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них - перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного» - В.О. Сухомлинський .

    Пропоную розглянути можливості казок В.Сухомлинського в розвитку мови дитини на прикладі використання деяких запропонованих програмою творів.

    «Весняний вітер» - поповнення словника дитини дієсловами та прикметниками, вправляєте у побудові поширених речень.

    Ставлячи питання за змістом частіше вживайте слово «Чому?», надаючи можливість дитині аналізувати, робити умовиводи, будувати поширені речення В переказі казки малюку допоможе його власний досвід з спостережень за весняними змінами в природі. Цією вправою Ви вправляєте дитину в будові розповідних речень Розвивайте вміння зв’язного мовлення запропонувавши, наприклад, скласти розповідь про клен, що росте біля Вашого дому.

   «Як зайчик грівся взимку проти місяця» - за допомогою сюжету цієї казки  ви продовжуєте вчити  відтворювати твір за запитаннями, вправляти в будові розповідних та поширених речень ,закріплюєте назви диких тварин та їх ознак, продовжуєте навчати складати невеликі розповіді.

    Доцільно провести дидактичну гру «Такі різні тварини» (Діти, спираючись на свої знання та зображення тварин, які розміщені перед ними, добирають і називають слова - прикметники для характеристики кожного звіра. Наприклад: Зайчик який? - узимку білий, невеличкий, куцохвостий, довговухий, боязливий, швидкий).

    «Зайчик і горобина» - прочитавши казочку, та проводячи бесіду за її змістом, Вивчите змістовно, логічно і виразно переказувати літературний текст. Запропонуйте дитині розіграти казочку в ролях. За допомогою цієї вправи Ви навчите дитину емоційно забарвлювати свою мову, вживати окличні і питальні речення, керувати силою голосу.

   «Куди поспішали мурашки» - ця казка розвиває не тільки цікавість, пробуджує бажання дослідити, краще впізнати природне середовище., а й ще вчить слухати і розуміти зміст казки, відповідати на запитання за змістом поширеними реченнями. Розвиває вміння висловлювати своє ставлення до героїв казки закріплює в словнику назви диких тварин та комах, продовжує навчати складати з допомогою дорослого розповідь.

    «Велике і мале» - за допомогою цієї казочки Ви закріплюєте в словнику назви свійських тварин; активізуєте вживання прикметників, що характеризують ознаки тієї чи іншої свійської тварини; вчите дітей описувати свійських тварин за зразком та відповідними малюнками, удосконалюєте чіткість вимови. Розвиваєте уміння зв’язано будувати відповіді на поставлені запитання.

   «Равлик» - це дуже добра і цікава казка. За її допомогою Ви навчите малят складати невеличкі послідовні сюжетні та описові розповіді, поповните активний словник.

   «Дуб під вікном» - продовжуєте вчити дітей сприймати літературний твір, закріплюєте навички переказу. Учите відповідати на питання дорослого за прослуханимтекстом. Вправляєте у побудові речень із протиставленням, збагачуєте словниковий запас.

    Проблема, над якою я працюю – це «Формування мовленнєвої компетентності дошкільників засобами творчих вправ та театралізації творів В. Сухомлинського», «Мова – це лад мислення, це віконце, через які людина бачить світ» говорив В.О.Сухомлинський . Творчі ігри створюють особливо дружню атмосферу, збагачують дітей новими відчуттями.

    В.О. Сухомлинський казав: «Чудесний світ відкривається в живих барвах, яскравих і трепетних звуках, у казці та грі, у власній творчості, у красі, що надихає…» .

    Метою моєї діяльності є розвиток мовлення дітей засобами театралізації і творчих завдань за творами В.О.Сухомлинського.

    Серед авторів які вивчають даний напрямок слід зазначити І. Зязюна, В. Кременя, В. Андрущенка, Н. Ничкало, С. Сисоєву, В. Кудіна, О. Романовського, С. Пазиніча, О. Пономарьова та інших. У психолого-педагогічних дослідженнях (В.І. Андреев, Т.С. Альтшуллер, В.А. Канвалик, Н.В. Кузьміна, В.А. Моляко та ін.) та на практиці (Ш.О. Амонашвілі, А.А. Дашевська, С.М. Лисенкова). 

    Разом з тим у розмаїтті засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку має театр. Це особливий - синтетичний вид мистецтва, який органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, живопис, музику та літературу. Він допомагає дитині глибше пізнати себе, внутрішній світ, спонукає її до самовдосконалення, викликаючи естетичні почуття та емоції в ході театралізованого дійства.

    Залучення кожної дитини до активної участі в різноманітних видах художньо-творчої діяльності на мою думку сприяє подоланню творчої  пасивності, страху, психологічного напруження, активізації художні  здібності. Низка сучасних дослідників, що вивчають роль театрально-ігрової діяльності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (Л.В. Артемова, О.П. Аматьєва, Н. Водолага, Н.В. Гавриш, С. Соломаха, В. Шахрай, Л.М. Масол, Н.Є. Миропольська та інші) неодноразово підкреслюють необхідність використання даного виду діяльності в сучасних освітніх закладах та вказують на важливість залучення всіх дітей до театрально-ігрового дійства. Театралізована діяльність викликає естетичні переживання,  образи та асоціації, спонукає до активної творчої діяльності всіх дітей. Високо оцінив значення театралізованої діяльності в житті дітей творець «Школи радості» Василь Сухомлинський як засіб формування в дітей  відчуття краси, розвитку самобутньої творчості.

    Театралізована діяльність – невичерпне джерело розвитку почуттів, переживань і емоційних відкриттів, спосіб прилучення до духовного багатства. У результаті дитина пізнає світ розумом і серцем, висловлюючи своє ставлення до добра і зла; пізнає радість, пов’язану з подоланням труднощів спілкування, невпевненості в собі.

    У театралiзованій грi, iмпровiзацiях на задану темy-образ, в етюдах на перевтiлення формyються здатнiсть суб’єкта художнього спілкyвання до розyмiння інших людей (характерів, вчинків), збагачується емоційна чутливість, рoзвиваються комунікативні здібності дитини. З тoчки зору набуття старшими дошкільниками дoсвідyспілкування важливo також, що створення художнього образу протікає на очах у глядачів. Осoбливо це стосyється дітей сoром’язливих, скyтих, яким мyзично-театралізована діяльність може допомогти перебoроти невпевненість y сoбі, підвищить їх самооцінку, навчить вільно і невимyшено триматися на людях. А це в першу чергу досвід, на який дитина може покладатися та відповідно проявляти його у поведінці, в соціумі .

    Крім того, коли дитина слухає чи розігрує казку, виставу, етюд, гру, вона осягає фундаментальні відношення добра і зла. Фактично художні образи виступають для дитини як нормо-моделі поведінки, причому одразу в двох аспектах: ціннісно-смисловому (добро, зло, справедливість, відвага) і процесуально-технологічному (мова героїв, комунікативна поведінка, художні виражальні засоби як мова спілкування тощо) .

   Виховні можливості театралізованої діяльності широкі. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби , звуки, а вміло поставлені питання змушують їх думати , аналізувати, робити висновки і узагальнення.

    Театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дитини, залучає його до духовних цінностей. Не менш важливо, що театралізовані ігри розвивають емоційну сферу, змушують його співчувати персонажам. Театралізована діяльність пронизує всі режимні та навчальні моменти. Основа цієї роботи лежить у використанні потішок, приказок, примовок, колискових пісень. Усна народна творчість, піднесене у формі сценок, ігор - драматизацій, створює атмосферу тепла, доброти, уваги, сприяє формуванню емоційно позитивного ставлення малюків до навколишнього світу і їх пізнавальному розвитку.

    Гра - найбільш доступний і цікавий для дитини спосіб переробки, вираження емоцій, вражень]. Дитинство проходить у світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих. Ігри можна розглядати як імпровізовані театральні постановки, в яких лялька чи сама дитина має свій реквізит, іграшки, меблі, одяг і т.д. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта, поета і тим самим самовиразитися .

    Театралізована гра - один з ефективних засобів соціалізації дошкільника в процесі осмислення їм морального підтексту літературного твору, участі в грі, що створює сприятливі умови для розвитку почуття партнерства. У ході вдосконалення діалогів і монологів, освоєння виразності мовлення найбільш ефективно відбувається мовленнєвий розвиток. Згадаємо, що ж таке театралізована гра. Театралізовану гру дослідник Л.В. Артемова ділить на дві групи: драматизації та режисерські.

   В іграх- драматизаціях дитина самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів виразності (інтонація, міміка, пантоміма), виробляє власні дії виконання ролі, виконує будь-якої сюжет із заздалегідь існуючим сценарієм, не є жорстким каноном, а службовцям канвою, в межах якої розвивається імпровізація (розігрування сюжету без попередньої підготовки). Діти переживають за свого героя, діють від його імені, привносячи в персонаж свою особистість. Саме тому герой, зіграний однією дитиною, буде зовсім не схожа героя, зіграного іншим. Ігри-драматизації можуть виконуватися без глядачів або носити характер концертного виконання. Якщо вони розігруються в звичайній театральній формі (сцена, завіса, декорації, костюми і т. д.) або у формі масового сюжетного видовища - їх називають театралізації.

  Види драматизації:

  • ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів;
  • рольові діалоги на основі тексту;
  • інсценування творів;
  • постановки вистав за одним або кількома творами;
  • ігри-імпровізації з розігруванням сюжету без попередньої підготовки.

    Важливе значення у виникненні у дітей театралізованої гри - має сюжетно-рольова гра. Особливість театралізованої гри полягає в тому, що з часом діти вже не задовольняються у своїх іграх тільки зображенням діяльності дорослих, їх починають захоплювати ігри, навіяними літературними творами (на героїчну, трудову, історичну тематику). Дітей більше захоплює сам сюжет, його правдиве зображення, ніж виразність виконуваних ролей. Таким чином, саме сюжетно-рольова гра є своєрідним плацдармом, на якому отримує свій подальший розвиток театралізована гра. Для старших дошкільнят - ігри-драматизації та імпровізації (розігрування сюжету без попередньої підготовки). Традиційно використовую в роботі з дітьми різні види театрів: настільний, тіньовий, пальчиковий, ляльковий. Знайомлю дошкільнят із призначенням та історією, видами театру . В.О.Сухомлинський зазначав: «Казка - це частка духовного життя дитини, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості» .

   У дітей, які перевтілюються в героїв казок, активніше розвиваються уява, творча фантазія, формується інтонаційна виразність мови. Використання казок у роботі з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку сприяє як цілеспрямованому, так і спонтанному розвитку словника і зв’язного мовлення, розвитку причинно-наслідкових відносин подій і відображенню їх в мові, включає в роботу всі аналізаторні системи. Настає перехід образів-уявлень в образи-поняття.

    В старших групах виконання ролей в творчих завданнях, мініатюрах допомагає дитині відчувати себе вільною і через характер персонажу, його мову передати свій емоційний стан, отримати задоволення від перевтілення.

   Якщо в молодшому віці діти прагнуть бути позитивним героєм. То в старшому їх приваблюють характерні, динамічні образи.  Виконання ролі в театральній виставі збагачує емоційний світ дитини, бо як визначила        О. Комаровська, унікальність природи театру в тім, що дитина виконує відразу дві ролі: є активним спостерігачем, котрий стає свідком творення художнього образу живим актором і ,що найбільше вражає. співавтором п’єси й безпосереднім учасником .

    Театралізована діяльність у дошкільному віці-один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистостіі дитини. За Л.С. Виготським, «акторська праця є своєрідною творчістю психофізіологічних станів людини. Вона сприяє розвитку у дошкільнят фантазії, виникнення у їхній уяві яскравих образів літературних героїв, казкових персонажів. Крім того, малюки вдаються до виразного втілення психологічних особливостей персонажів, самостійно добирають для них засоби мовленнєвої (інтонації) та зовнішньої виразності (виразні рухи: рук - жести, обличчя – міміка, всього тіла пантоміміка)» .

    Обираючи матеріал для інсценування, потрібно відштовхуватися від вікових можливостей, знань та умінь дітей, збагачувати їх життєвий досвід, спонукати інтерес до нових знань, розширювати творчий потенціал. «Казка – це активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини, її розум, почуття, уяву, волю. Вона починається в розповіді, вищий її етап – інсценування» .

    В роботі з дітьми я намагаюсь забезпечити психологічний комфорт шляхом організації театралізованої діяльності, знайти індивідуальний підхід до кожної дитини. розвивати таланти та здібності вихованців, розвивати  комунікативні навички.

    Театралізована діяльність у дошкільному віці – один з найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини. Так вже з раннього віку ми залучаємо дітей до театрально-ігрової діяльності, починаючи із обігрування потішок, закличок, показу казки на фланелеграфі, театральних та настільних ігор. Для старших дошкільнят - ігри-драматизації та імпровізації (розігрування сюжету без попередньої підготовки). Традиційно використовую в роботі з дітьми різні види театрів: настільний, тіньовий, пальчиковий, ляльковий. Знайомлю дошкільнят із призначенням та історією, видами театру .

    Завдяки тому, що сюжети творів В.О. Сухомлинського чіткі то працюючи над їх змістом з молодшого віку використовую елементи театралізації або творчі завдання, що допомагають сприйняти твір, розширити уявлення дитини про ту чи іншу подію, передати емоційний стан героїв.

    У дітей, які перевтілюються в героїв казок, активніше розвиваються уява, творча фантазія, формується інтонаційна виразність мови. Отже, використання казок у роботі з дітьми раннього і молодшого дошкільного віку сприяє як цілеспрямованому, так і спонтанному розвитку словника і зв’язного мовлення, розвитку причинно-наслідкових відносин подій і відображенню їх в мові, включає в роботу всі аналізаторні системи. Настає перехід образів-уявлень в образи-поняття.

   Доступні за змістом, яскраві за художньою виразністю твори Василя Олександровича виховують дошкільнят, вчать жити в суспільстві, формують життєву позицію. Казки, оповідання, легенди розвивають у дітей такі якості, як самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість.

Категорія: Консультації | Додав: StasKO (2014-12-28)
Переглядів: 2419 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: